Історія проекту “Арт-подорожі” певною мірою є автобіографічною історією усього мого життя. Мої тато і дідусь – художники, і з раннього дитинства мене оточувало мистецтво. Улюбленим місцем вдома, скільки я можу себе пригадати, для мене була татова майстерня. Я любила дивитися як тато малює, гортати його зошит з величезною колекцією марок та переглядати товсті альбоми з репродукціями картин. Вони мали особливий запах, щось середнє між специфічним запахом олійної фарби і свіжонадрукованих книг. А ще майстерня була особливим місцем – мансарда з низьким дахом, освітлена лампами денного світла, які поскрипували під час вмикання. На стінах висіли татові роботи. І там завжди пахло доброю кавою. Усі ці звуки, картини та запахи для мене злилися в єдиний солодкий образ, з яким асоціюється дитинство. Мабуть, тому я так люблю маленькі, тьмяно освітлені кав”ярні з картинами на стінах, де можна в тиші погортати книжки…
Історія мистецтва з Ксенією Литвиненко
Про проект
Ще з дитинства мені подобалося вивчати творчість художників, вчитуватися у деталі їхніх біографій, уявляти їхнє життя через образи на полотнах… Тому я й стала студенткою факультету “Історії та теорії мистецтва” Львівської національної академії мистецтв. Студентські роки були, безумовно, одними з кращих, – багато книжок, цікавих лекцій, виставок і можливість повного занурення у світ мистецтва. Навчання в аспірантурі мало б реалізувати мою мрію заховатися від світу в бібліотеці чи архіві, переглядати закутки музейних фондів, відкривати нові факти, забуті імена, знищені роботи… Але життєві реалії склалися так, що паралельно з написанням дисертації про мистецьке угруповання Українських Січових Стрільців мені довелося упродовж восьми років працювати в політичній партії. І якось це настільки органічно поєднувалося, – робота зранку, наука – ввечері, що здавалося так триватиме завжди.
Все різко змінилося після випадкової зустрічі з журналістом знімальної групи “Вікон” Дмитром Литвиненком. Як одразу з’ясувалося, у нас чимало спільних інтересів, серед яких, насамперед, – любов до мистецтва. Дмитро багато подорожував, під час відряджень відвідував музеї, активно вивчав культурно-мистецькі пам”ятки. Окрім того, його батько також був художником.
Коли під час першої ж спільної прогулянки ми обійшли багато храмів Львова мені, як мистецтвознавцю, довелося відповідати на численні запитання, деякі з них були абсолютно неочікуваними. Вони були не стільки про мистецтво, скільки про життя.. Про життя художників, будівель, картин. Дмитра цікавила не стільки візуальна, видима сторона мистецтва, як те, що за нею приховане. Я в черговий раз переконалася, що чимало людей саме так і сприймають мистецтво – через долі людей, які в ньому відображені.
Після декількох спільних відвідин музеїв та виставок, менше, ніж за тиждень після знайомства, ми з Дмитром вирішили одружитися. За цей, здавалося б, короткий час я переосмислила чимало своїх життєвих пріоритетів. Зрозуміла, що давно мрію втекти від рутинної офісної роботи та розповідати про мистецтво. Зрозуміла, що можу це робити доступною, зрозумілою мовою, мовою не термінів та фактів, а цікавих історій та ідей. Тому, незабаром після весілля, я пішла у безтермінову наукову відпустку, таки дописала дисертацію та розпочала створення альтернативного освітнього проекту з історії мистецтва для широкої аудиторії.
Я впевнена, що один раз заглибившись у мистецтво, людина може назавжди уникнути сірої буденності, наповнити життя яскравими барвами. Як на мене, найцікавіше знайомитися з мистецтвом, мандруючи. Мандруючи у просторі та часі, знайомлячись з людьми, їхніми переконаннями, віруваннями, ідеями, побутом..
Поступово окремі приватні уроки та консультації стали базою для онлайн-проекту “Арт-подорожі”. Зараз у його рамках проводяться індивідуальні заняття для дітей та дорослих, заняття в міні-групах і тематичні курси з загальної історії світового мистецтва та мистецтва окремих країн і міст. Заняття відбуваються онлайн, матеріали групових занять доступні в записі, їх можна переглядати у зручний час.
Окрім того, я проводжу консультації щодо планування самостійних мистецьких мандрівок. Це, насамперед, допомога у підборі маршруту культурних пам’яток та коротке ознайомлення з їхніми мистецькими особливостями.
Заняття проводяться окремо для дитячої (віком від 10 років) та дорослої аудиторії. Влітку 2018 року планується проведення курсів, присвячених мистецтву окремих країн та міст (віртуальні “арт-тури”). Формат та напрямки цих “подорожей” поки що обмірковується. Тому, якщо у Вас є ідеї щодо того, що вам цікаво було б почути, – обов’язково пишіть мені. Це допоможе проекту ставати кращим та кориснішим!
