Кінець ХІХ століття – вишуканий епізод європейської історії, відомий як “Прекрасна епоха”.

Стиль модерн, що з’являється у мистецтві цього часу, був не стільки художнім стилем, скільки способом життя і ставлення до світу. 

Одним з найпривабливіших сюжетів для художників “Прекрасної епохи” було кохання, – найчастіше романтичне, трагічне, нерозділене…

Жінка, що гине заради кохання, зраджує чоловіка або ж помирає від туги, відзначена ганьбою або прокляттям, стає основою образу ”femme fatale” (фатальної жінки) на полотнах Густава Клімта, Данте Россетті, Едварда Берн-Джонса, витонченими, чуттєвими та примхливими постають “жінки Альфонса Мухи”.

Ці образи проникають у свідомість своїх творців та певною мірою визначають їхнє життя. Численні романи і зради, захоплення і розчарування, палкі пристрасті та жахливі втрати – усім цим пронизані живописні полотна представників модерну.