Театр “Олімпіко” (Віченца, Італія)

Якщо б мене попросили назвати місця, які справили на мене найсильніше враження своєю таємничістю, я назвав би театр «Олімпіко» Палладіл у Віченці як найбільш естетично загадковий і піднесений».

Сальвадор Далі

Якщо Небесний Єрусалим – образ ідеального міста, то «Олімпіко» Палладіо – Небесний Єрусалим театру. Найкраще він сприймається, коли порожній. Хоча він ніколи не буває цілком порожнім, бо під намальованим небом в перламутрових хмарах венеціанського живопису зібралися невидимо Софокл, Евріпід, Шекспір, Мольєр та інші. Навіть коли в залі ні звуку, статуї просценіуму запрошують нас, залишивши усі свої тягарі, зануритися в місто сновидінь – маленьке і вічне.

Театр Олимпіко. Ложа на фоні колонного портика

Це останнє творіння великого архітектора Андреа Палладіо, яке поєднало місто з безсмертним світом античного театру. Пройшло майже сорок років творчої праці Палладіо, який спорудив у Віченці величні споруди, – вілли «Тріссіно», «Корнаро», «Коллеоні», «Фоскарі», «К’єрикаті», «Вальмарана», і найвідомішу віллу Ротонду.

В період, коли епоха Відродження поступово відходила в минуле, гуманісти Віченци попросили прославленого архітектора збудувати театр на античний манер для представлення грецьких трагедій.

Палладіо спорудив театр, створивши додатково на його сцені місто-мрію і водночас місто-підсумок. Це об’ємно-реальне місто-ілюзія, яке наповнене тією антично-ренесансною красою, яку міг виразити лише Палладіо. Глядацький зал «Олімпіко» наче увібрав в себе ціле місто на сцені, за яким можна спостерігати ніби з певної відстані.

Декорация сцены Театра Олимпико

На малому просторі скромними засобами Палладіо не лише збудував оригінальний півовальний амфітеатр з 13 сходинок на 1000 місць під стелею, яка зображає небо.. він не лише прикрасив стіни залу портиками, колонами, гризайлю, а балюстраду верхньої галереї – 30 статуями членів Олімпійської академії в античному вбранні. Найбільш вражаюче, що в насиченій сценічною красою площині стіни зодчий здійснив прорив в інший простір: через два прямокутні пройоми і парадну арку «Ворота царів» погляд глядача втягується в зачароване місто.

Палаци вибудувані за принципом ідеальної перспективи, в три вулиці, що розходяться променями, і два провулки, що відходять від головної вулиці. Якщо на передньому плані палаци мають висоту вісім метрів, то, звужуючись в міру віддалення від глядача, в кінці перспективи будівлі не досягають і метра. Для того, щоб не порушити пропорції і ілюзію безконечності цих вулиць, актори там не ходили. Як свідчать перекази, в XVI ст. в кінці перспективи головної вулиці іноді рухались невеликі ляльки.

Будинки-палаци, пілястри з різьбленими карнизами, біломармурові статуї – все виконане з дерева, розфарбованого по левкасу. На завершення будівництва над «Воротами царів» – головною аркою просценіуму написали ім’я Палладіо. Але сам архітектор не дожив до цього моменту. Почавши будівництво театру в березні, Андреа Палладіо помер в серпні того ж 1580 року. «Олімпіко» добудував дуже обережно, в найменших деталях дотримуючись задуму, ескізів і креслень великого майстра, інший архітектор з Віченци – Вінченціо Скамоцці.

Театр відкрили в дні карнавалу 1585 р. виставою «Цар Едіп» Софокла. Здавалося, здійснилося остаточне відродження античного театру. Проте, антична епоха безповоротно залишилася в минулому. У рік смерті Палладіо Вільяму Шекспіру було вже шістнадцять, а разом з ним незабаром з’явилась драматургія і театр Нового часу.

А. Палладіо. Театр Олімпіко в Віченці (1580)

Палладіо прагнув до досконалості, використовуючи мову архітектури. У співвідношеннях форм і чисел він шукав відблиск Божественної краси, втілення Ідеї прекрасного, про яку говорив Платон, а за ним філософи і художники Відродження. Як і античні філософи, Палладіо шукав гармонію у досконалості людського тіла:

Як Всевишній розмістив частини нашого тіла таким чином, що більш прекрасні розміщені на виду, а менш благородні в місцях прихованих, так і ми маємо поступати при будівництві

Як і давньоримський архітектор і теоретик Вітрувій, він оперував так званими ідеальними числами: 6 і 10 та їх сумою 16. Співвідношення цих чисел відповідає пропорціям людського тіла. Як і давньогрецькі майстри, він допускав «погрішності», що наповнювало життям ідеально вивірені пропорції його будівель.

Ці принципи Палладіо виклав у «Чотирьох книгах про архітектуру», опублікованих з його рисунками між 1554 і 1562 рр. Він зумів знайти в архітектурній спадщині древності тему єдності людини і природи, згоди земного і небесного, знайти людину і її гідність, підлаштувавши розміри та вигляд архітектурних споруд до людини, її індивідуальності. І в майбутньому ті країни та епохи, які приділяли увагу особі, зверталися до творчості Палладіо, творчо використовуючи його принципи.

Comments

comments