У 1924 р. у першому маніфесті сюрреалізму Андре Бретон писав: 

Сюрреалізм – це чистий психічний автоматизм, через який виявляється – чи то словесно, на письмі, чи в будь-який інший спосіб – справжня мисленнєва робота. Це диктат мислення без будь-якого контролю з боку розуму, поза всіма естетичними та моральними упередженнями.

У 1934 р. Сальвадор Далі, автор параноїдально-критичного методу творчості, на суді, де мав виправдати своє перебування в лавах сюрреалістів, проголосив: 

Сюрреалізм – це я!

Загалом обоє були праві.

Сюрреалізм (від французького surrealisme – “надреалізм”) – мистецький напрям, для якого характерні звертання до образів підсвідомості, звільнення від панування раціонального мислення, використання ілюзій та парадоксальне поєднання форм. 

Сальвадор Далі, стверджуючи, що “єдиною відмінністю між мною і божевільним є те, що я не божевільний”, вбачав сюрреальну красу в усьому:

Він (Нью-Йорк) постав переді мною – купоросно-зелений, рожевий, молочно-білий. Він був як велетенський готичний сир рокфор. А рокфор я дуже люблю. 

Спосіб життя самозакоханого генія, яким був Далі, теж був доволі сюрреалістичним. В його резиденції у Порт-Льїгаті гостей зустрічав білий ведмідь у намисті та з оздобленим самоцвітами ціпком, у фалосоподібному басейні “жили” морські їжаки, опудала, сувеніри. Його ексцентрична поведінка, бали та прийоми, на яких гості з’являлися в образах мерців чи потвор, а музика лунала з туші м’яса, вражали та обурювали. 

Весь сенс сюрреалізму Далі полягав у тому, щоб зробити звичайне незвичайним…