У 1848 році троє молодих англійських художників кинули виклик академічному мистецтву. Вони висловили романтичний протест проти промислової епохи та вирішили повернути мистецтво в епоху “до Рафаеля”. Братство прерафаелітів стало таємною спільнотою бунтарів, кожна робота яких супроводжувалася грандіозним публічним скандалом. 

Спільні жінки, хаотичні інтриги та драматичні пригоди наповнювали їх щоденне життя та ставали джерелом для численних шедеврів. Елізабет Сіддал, Джейн Морріс, Енні Міллер … були не просто прерафаелітськими моделями чи музами. Вони – саме ті фатальні жінки, що розбивали серця та руйнували долі.  

Прерафаеліти черпали натхнення з артурівських легенд, грецьких міфів, шекспірівських драм та біблійних сюжетів. Вони оживлювали середньовічні балади про кохання, смерть і моральний вибір, перетворюючи їх на картини, сповнені символів і деталей. Тож розуміти їх без контексту – марна справа.