От дивишся телевізор, бачиш “Кока-колу” і знаєш, що її п’ють президенти, її п’є Ліз Тейлор, і – подумати тільки! – ти теж можеш її випити.

Енді Воргол

Поп-арт – (англійською скорочення від popular art – популярне мистецтво, мистецький напрям у Західній Європі та США 1950 – 60-х років, орієнтований на естетичні потреби масового споживача. 

У 1960-х в Америці відбувається бум масової культури – кіно, реклама, засоби масової інформації стають настільки впливовими, що художники, прагнучи бути сучасними і комерційно успішними, формують на цій основі нове мистецтво. 

Мистецтво, спрямоване на звичайну людину. Поп-митці бунтують проти  елітарної інтелектуальності абстрактного мистецтва, ставлячи в центрі своєї уваги продукти щоденного споживання:

Поп-митці творили образи, які кожен… міг упізнати за частку секунди: комікси, розкладні столики, чоловічі штани, знаменитості, душові шторки, холодильники, пляшки “Кока-коли” – прекрасні сучасні речі, що їх абстрактні експресіоністи з усіх сил намагаються не помічати.

Енді Воргол

Поп-арт не вимагав попереднього багажу знань, він був легким, безпосереднім, веселим. Комерційно успішним, яскравим та… внутрішньо порожнім. І твори, і художники поп-арту були вдало брендованими товарами: не так важливо, що всередині, головне – зовнішній вигляд. 

Художники добре усвідомлювали, що покоління, яке виросло на телебаченні, оглухло до чужого горя і майже втратило співчуття. А тому зображення нещастя і трагедії – не найкращий шлях до успіху. Проте, попри показну глянцевість поп-арт творів, у них часто з’являється тема смерті – з нею заграють, її намагаються обійти, її бояться. Внутрішньо спустошене суспільство живе у стані прихованого страху…