Безпричинний страх, який відчуваємо в кошмарах, відчай, самотність та безнадійність “маленької” людини, – саме ті емоції, які виникають при перегляді полотен художників-експресіоністів. 

Художники-експресіоністи вірили, що мистецтво має виражати сум’яття душі перед обличчям байдужого і жорстокового світу. Для цього вони деформують пропорції, використовують різкі, контрастні кольорові поєднання. Обличчя людей на їхніх портретах нагадують переповнені жахом маски, пейзажі – землю після армагеддону, а яскраві, неприродні барви підсилюють драматизм звучання образів. 

Так, досить агресивно, вони відтворювали свою епоху, пронизану розчаруванням, песимізмом та трагічним передчуттям Першої світової війни. 

Оскільки я їх намалював, я зайняв їхнє місце і прикинувся ними, пропустивши їх через себе. Так говорить душа.

ОСКАР КОКОШКА